Няньо
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:07, 23 листопада 2017; Nvyanushevskyi.fitu17 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Ня́ньо, -ня, м. Отецъ. Гол. II. 43.
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.
Словник лемківскої говірки
няньо -ня, ч. Ол. Батько, тато. -Люблю вас няню!
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Орфографічний словник української мови
ня́ньо іменник чоловічого роду, істота батько діал.
Орфографічний словник української мови. 2005.
Ілюстрації
|
|
|
