Книш
Книш, -ша́, м. 1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. І. 143. 2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ. 3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша. Гол. Од. 18. 4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. Ум. Книшик.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КНИШ, а, чол. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. Поки бабуся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис, 1864, № 5677); Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе.. Чи в будинках із панами їси ласощі й книші? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 14); Його прозивали Книшем, бо вижебрав не один книш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 374); Жила вона з городів, а напередодні свят пекла книші й бублики та продавала біля церкви (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 111). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 198.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КНИШ, а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. Поки бабу ся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис, 1864, № 5677); Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе, Чи в будинках із панами Їси ласощі й книші? (Пісні та романси.., II, 1956, 14); Його прозивали Книшем, бо вижебрав не один книш (Март., Тв., 1954, 374); Жила вона з городів, а напередодні свят пекла книші й бублики та продавала біля церкви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 198.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Книш -а́, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змащеного салом або олією. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Книш, Книші — житній, рідше пшеничний хліб з борошна тонкого помелу. З готового розчинного тіста зліплювали кругленьку паляничку і, вмочивши в олію ложку, надрізали нею по краю хлібини. Одержані «пелюстки» (п'ять чи сім) витягували, загинали до середини хлібини й притискали ложкою. Іноді замість ложки брали маленьку чарочку, вмочували її вінця в олію й відтискали п'ять-сім печаток, щоб олія затрималася у борозенках. Під «пелюстками» книші зрідка начиняли смаженою на олії цибулею. У м'ясоїд свіжі книші їли із смаженим салом. Книшем на Західній Україні називали пиріг, начинений гречаною кашею та вареною картоплею.
Готували цю страву переважно на свята, які випадали у піст (Святий вечір, Благовіщення), на поминки, проводи. (Над поминки, які справляв Еней своєму батькові у поемі Котляревського "Енеїда": "Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям - ... І зараз миттю всі пустились Горілку, м'ясо куповать, Хліб, бублики, книші вродились, Пійшли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили..."). Книшами обдаровували колядників, з ними відвідували родичів і кумів на різдвяні свята, їх носили діти своїм бабам-повитухам. Нині книші готують зрідка, переважно на Поліссі.
