Іще
Іще, Ще (іще) [один] раз — вдруге, повторно. Вона ще раз оглянулась до криниці. Роман все стояв під кущами, спершись на тин (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 307); — Іще хочу раз почути, де моя земля буде (Михайло Стельмах, II, 1962, 14).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Орфографічний словник української мови
іще́ прислівник незмінювана словникова одиниця
Українсько-російський словник
ЩЕ нар.; = іще ещё ще [іще] б пак! ще [іще] б! — ещё бы! ще [іще] чого! — вот ещё! ещё чего!
Фразеологічний словник української мови
ІЩЕ ще (іще́) б. Уживається для підтвердження чого-небудь; тільки так, а не інакше; само собою зрозуміло. — А вже сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне: завжди його верх і затичка. — І ще б! Дурні земські гроші куди дівати? (Панас Мирний). ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися (п’яні велотуристи) своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); (2-й з прохачів:) Якби ж то визволить (з темниці)! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! (3-й з прохачів:) Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка). 2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.— ще (іще́)) (й) чорти́ навкула́чки не б’ю́ться. Дуже рано. Було, в пости, іще чорти не б’ються навкулачки: А вже Охрім, На глум усім, п’яненький лізе рачки! (П. Гулак-Артемовський); Ще чорти навкулачки не б’ються, як він схоплюється на ноги і до ночі не має спочинку (М. Стельмах). ще чорти́ навкула́чки б’ю́ться. — Ще темно, ні світ ні зоря, ще чорти навкулачки б’ються, а ти вже схоплюєшся з твердої постелі, і з хати прямо в сніги (І. Цюпа). ще й чорти́ накула́чки не б’ю́ться. Ще й чорти накулачки не б’ються, а Мотря з бабою біжать у ліс, зілля шукають, варять, п’є Мотря й голову миє (Дніпрова Чайка). ще й чорти́ навкула́чки не би́лися. І чого тебе так рано марудить і колотить? Ще й чорти навкулачки не билися!.. — солодко позіхає парубок (М. Стельмах).
ще (іще́) чого́! Уживається при запереченні чого-небудь неприйнятного. (Касандра:) Не руште! Я під захистом святим! (Аякс:) Іще чого! (Леся Українка); — Ти повинен обов’язково повернутися додому.— Ще чого! Там мене ніхто не жде вже давно (З усн. мови).
