Гуркіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:07, 23 листопада 2017; Aoyudina.if17 (обговорення • внесок)
ГУ́РКІТ, коту, чол. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті. Чути гуркіт гармат (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); З передпокою чути брязкіт замка і гуркіт дверей, що відчиняються (Іван Кочерга, II, 1956, 487); В горах роздавався гуркіт далекого грому (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 39).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник синонімів Полюги
ГУРКІТ (протяжні звуки від падіння, ударів) гуркотіння, грюкання, розм. гуркотнеча.
Орфографічний словник української мови
гу́ркіт іменник чоловічого роду
Словник синонімів Караванського
ГУРКІТ грюк, грюкіт; гуркотіння, гуркотання, гуркотня, гуркотнява, гуркання, гуркотнеча; пор. ГРІМ.
Українсько-російський словник
ГУРКІТ грохот, громыханье; гул; раскаты (грома)
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
гуркіт -коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті.
Ілюстрації
|
|
