Циндря
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:08, 23 листопада 2017; Somusina.im17 (обговорення • внесок)
Ци́ндря. См. Ци́ндра.
1. Окалина. Аж в учительській стало тісно, коли зайшов [коваль] Гаврило. За хвилину кімната виповнилась запахом вугільного диму й металевої циндри (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 375); — А це я, товаришу капітан III рангу, циндру з нього [чайника] оббиваю. Драїти буду (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 53).
2. Легковажна людина; кокетлива, пуста жінка. — Циндря то вона циндря, а дивіться, яка вродлива дуже, — промовила головиха на ухо секретарші з суду (Панас Мирний, III, 1954, 193).
https://uk.wikipedia.org/wiki/Окалина
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
