Бинда

Бинда, -ди, ж. 1) Лента. Гол. Од. 26. Чуб. VII. 423. О. 1861. XI. Св. 29. Дай же мені, моя мати, ще й червону бинду. Грин. ІІІ. 385. У биндах ходити. Быть девушкой. Шейк. Ум. Биндочка. Чуб. ІІІ. 210.

Зміст

1 Сучасні словники
2 У народному побуті
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Синоніми

Сучасні словники

БИ́НДА, и, жін., діал. Стрічка. [Вустя:] Ой, зберіться, хлопці, по грошу — Купіть мені бинду хорошу! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 246); Висіли довгі, русі, у червоних биндах коси (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 163); чого, перен. Смуга. Біліє широка бинда гречки, і пахощі повівають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); Внизу, між борами, химерно звивалася.. атласна бинда річки (Олесь Донченко, IV, 1957, 263); Пов'язка на руці і т. ін. На рукаві в нього червоніла широка бинда (Олесь Донченко, II, 1956, 516); Траурна бинда; військ. Стрічка кулемета та ін. Хо Ю-ме швидко подавав йому бинду набоїв (Мирослав Ірчан, II, 1958, 26); техн. Пас. Транспортерна бинда.

У народному побуті

Би́нда — у старому народному побуті — атрибут дівочого вбрання; символ дівоцтва; дівчина, що хоче вийти заміж, каже: «Вже мені бинди обридли, а чепця хочеться» (звідси в биндах ходити — «дівувати»); також взагалі атрибут жіночих прикрас — одягу (передусім панського). Серед возів і каруц виблискували на сонці новенькі, фарбовані червоно і блакитно панські бинди і берлини на високих колесах (Н. Рибак).