Желіпати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:28, 29 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Желіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. Желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! желіпнув Грицько. Мир. Пов. І. 156.