Заплутувати

Заплутувати, -тую, -єш, сов. в. заплутати, -таю, -єш, гл. Запутывать, запутать.

Сучасні словники

http://slovopedia.org.ua/35/53399/85889.html

ЗАПЛУТУВАТИ

заплу́тувати дієслово недоконаного виду

http://slovopedia.org.ua/41/53399/265166.html

ЗАПЛУТУВАТИ плутати, переплутувати; переплітати <сплітати, перевивати> без ладу; (кого) СПАНТЕЛИЧУВАТИ, |на|пускати туману на кого <кому>; П. (справу) ускладнювати, ф. закручувати; (в аферу) замотувати, затягати, втягати.

http://slovopedia.org.ua/47/53399/315818.html

ЗАПЛУТУВАТИ несов. - заплутувати, сов. - заплутати запутывать, запутать; замешивать, замешать (вовлекать в нехорошее дело)

http://slovopedia.org.ua/49/53399/357711.html

ЗАПЛУТУВАТИ

заплу́тувати / заплу́тати у (свої́) тене́та кого. Хитрощами, підступністю підпорядковувати кого-небудь своєму впливові, підкоряти своїй волі. — Так, так, сидите, значить, дівчатка. А ваша подружка вас завела сюди, заплутала в тенета, та й навіть забулася про своїх спільниць (Ю. Збанацький); — .. Без освіти років за двадцять-тридцять від вас лишиться один спогад та, мабуть, руїни кількох хуторів. Все захоплять ненажери-пани, все заплутають у свої тенета вчені та хитрі отці-єзуїти (З. Тулуб).

плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Цюпа); На Поліцейській вулиці він побіг через наскрізний двір і заплутав свої сліди (П. Панч). 2. Хитрувати, намагаючись відвести підозру. Плутати свої сліди й говорити безглузді речі — в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Ю. Шовкопляс); — Щоб сплутати сліди на випадок провокації, я й прийшов сюди раніше призначеного часу (І. Цюпа).

http://slovopedia.org.ua/93/53399/875073.html

заплутувати -ую, -уєш, недок. , заплутати, -аю, -аєш, док. , перех. 1》 Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. || Безладно обвивати чим-небудь. Заплутувати сліди. 2》 перен. Робити складним, важким для сприйняття; ускладнювати. 3》 у що, перен. Позбавляючи можливості діяти на власний розсуд, зв'язувати чим-небудь. || Втягувати кого-небудь у неприємну справу. 4》 перен. , розм. Вводити в оману, примушувати помилятися.

http://sum.in.ua/s/zaplutuvaty

ЗАПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛУТАТИ, аю, аєм, док., перех.

1. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. Кукурудзу, скошену разом з качанами, під час перевезення не слід заплутувати, що полегшить подачу стебел у вальні (Колгоспник України, 8, 1956, 13); Кінний полк черевних із-за горба вихором налетів, порвав їх [білих] цеп, заплутав і степом покотив. Далі, далі... (Андрій Головко, I, 1957, 103); // Безладно обвивати чим-небудь. Літо бабине, бабине літо... Серце чує осінні путі... Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 152).

Заплутувати (заплутати) слід (сліди) — неодноразово змінюючи напрямок руху, намагатися збити зі сліду. Заєць помчав.. далеко в темряву полів, щоб там викрутасами, трійками й вісімками заплутати слід (Микола Трублаїні, I, 1955, 41); На Поліцейській вулиці він [Вадим] побіг через наскрізний двір і заплутав сліди (Петро Панч, II, 1956, 440).

2. перен. Робити складним, важким для сприйняття; ускладнювати. Сам він не раз мочав пальці в питих [судових] справах, помагав заплутувати найпростіші справи (Іван Франко, IV, 1950, 432).

3. у що, перен. Позбавляючи можливості діяти на власний розсуд, зв'язувати чим-небудь. Лейзорова поліція.. заплутувала мужиків у довги і за страшні проценти тягла людей за шию до Лейзора на заводи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 94); [Годвінсон (до громади):] Він хоче нас заплутати у невід, що сплів сам князь олжі (Леся Українка, III, 1952, 83); Коли в гурті буває голова артілі, Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 265); // Втягувати кого-небудь у неприємну справу. — Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи (Іван Франко, VI, 1951, 188).

4. перен., розм. Вводити в оману, примушувати помилятися. — Отим словесним мотлохом ми заплутали й працівників об'єднання (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 265.

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%83%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8

ЗАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. Кукурудзу, скошену разом з качанами, під час перевезення не слід заплутувати, що полегшить подачу стебел у вальці (Колг. Укр., 8, 1956, 13); Кінний полк червоних із-за горба вихором налетів, порвав їх [білих] цеп, заплутав і степом покотив. Далі, далі… (Головко, І, 1957, 103); // Безладно обвивати чим-небудь. Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті (Сос., Солов. далі, 1957, 152).

Заплу́тувати (заплу́тати) слід (сліди́) — неодноразово змінюючи напрямок руху, намагатися збити зі сліду. Заєць помчав.. далеко в темряву полів, щоб там викрутасами, трійками й вісімками заплутати слід (Трубл., І, 1955, 41); На Поліцейській вулиці він [Вадим] побіг через наскрізний двір і заплутав сліди (Панч, II, 1956, 440).

2. перен. Робити складним, важким для сприйняття; ускладнювати. Сам він не раз мачав пальці в таких [судових] справах, помагав заплутувати найпростіші справи (Фр., IV, 1950, 432).

3. у що, перен. Позбавляючи можливості діяти на власний розсуд, зв’язувати чим-небудь. Лейзорова поліція.. заплутувала мужиків у довги і за страшні проценти тягла людей за шию до Лейзора на заводи (Н.-Лев., II, 1956, 94); [Годвінсон (до громади):] Він хоче нас заплутати у невід, що сплів сам князь олжі (Л. Укр., III, 1952, 83); Коли в гурті буває голова артілі, Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами; водночас не губить надії заплутати його у якесь сильце чи вивести на слизьке (Вол., Місячне срібло, 1961, 265); // Втягувати кого-небудь у неприємну справу. — Я покликався на дурних свідків, що замість очистити мене, заплутали мене ще в дві інші паскудні справи (Фр., VI, 1951, 188).

4. перен., розм. Вводити в оману, примушувати помилятися. — Отим словесним мотлохом ми заплутали й працівників об’єднання (Шовк., Інженери, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 265.

Заплу́тувати, тую, єш, сов. в. заплутати, таю, єш, гл. Запутывать, запутать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 81.

Іноземні словники

https://glosbe.com/uk/en/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%83%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8

заплутати Less reliable translations entangle noose ensnare tangle evade snarl embroil ravel involve mesh embrangle

https://dic.academic.ru/searchall.php?SWord=%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%83%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8&from=xx&to=ru&did=&stype=

заплутувати — ую, уєш, недок., заплу/тати, аю, аєш, док., перех. 1) Безладно перевивати, переплітати що небудь (нитки, волосся і т. ін.); призводити до безладдя, порушуючи певний порядок. || Безладно обвивати чим небудь. Заплутувати сліди. 2) перен. Робити… …

Український тлумачний словник

2 заплутувати — дієслово недоконаного виду …

Орфографічний словник української мови

3 завіклявати — заплутувати …

Зведений словник застарілих та маловживаних слів

4 комплікувати — Комплікувати: ускладнювати [29] ускладнювати, заплутувати [43;47] ускладнювати, заплутувати, змішувати [53] …

Толковый украинский словарь

Ілюстрації

Медіа [1] [2]