Ґалаґан
Зміст
Словник Грінченка
Ґалаґан, -на, м. 1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219. 2) Большой мѣдный горшокъ. Желех. 3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331. 4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102. 5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Ґaлаґан, а,ч. 1. Головатий півень із голою шиєю. 2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. 3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАЛАГА́Н, а, чол.
1. Головатий півень з голою шиєю. Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Олесь Донченко, VI, 1957, 30); * У порівняннях. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Галаган маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Василь Стефаник, III, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 18.
Вікіпедія
Ґалаґан — поняття, яке має декілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Ґалаґа́н — півень з великою головою і голою шиєю[1] Ґалаґа́н — головешка[2] Ґалаґа́н — великий мідний горщик[2] Ґалаґа́н — діалектна назва поплавця[2] Ґалаґа́н — застаріла назва ікри з білої риби[2] Ґалаґа́н — старовинна монета в 4 крейцери[2] Ґалаґа́н — місцева назва оману високого — багаторічної трав'янистої рослини
Прізвище Прізвище Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Ґалаґан. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини.
Ґалаґа́н (мн. Ґалаґани́, дв. Ґалаґа́ни) — українське прізвище, яке значиться у Списку дворянських родів, внесених в Общий гербовник Российской империи (т. V, с. 120).
Гнат Іванович Ґалаґан (рік народження невідомий — 1748) — козацький полковник, у 1708 році зрадив гетьмана Мазепу і перейшов на сторону московської армії, 14 травня 1709 року допоміг царським військам зруйнувати Стару Січ. Семен Іванович Ґалаґан (роки народження і смерті невідомі) — миргородський наказний полковник. Григорій Гнатович Ґалаґан (1716—1777) теж був прилуцьким полковником (1739—1763), учасник походів проти турків. Іван Григорович Ґалаґан — прилуцький полковник у 1763—1764 роках. Син Г. Г. Галагана. Григорій Павлович Ґалаґан (1819—1888) — український громадський діяч, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині. Микола Михайлович Ґалаґан (1882 — р. см. невідомий.) — український громадсько-політичний діяч, публіцист, член Української Центральної ради. Павло Григорович Ґалаґан (1853—1869) — останній представник роду, на якому рід Ґалаґан вигас. Галаган Григорій Анатолійович — підполковник Служби безпеки України, кавалер ордена «За мужність».
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
1. Ґaлаґан, а,ч. 1. Головатий півень із голою шиєю. 2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. 3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАЛАГА́Н, а, чол.
1. Головатий півень з голою шиєю. Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Олесь Донченко, VI, 1957, 30); * У порівняннях. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Галаган маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Василь Стефаник, III, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 18.
Вікіпедія
Ґалаґан — поняття, яке має декілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.
Ґалаґа́н — півень з великою головою і голою шиєю[1] Ґалаґа́н — головешка[2] Ґалаґа́н — великий мідний горщик[2] Ґалаґа́н — діалектна назва поплавця[2] Ґалаґа́н — застаріла назва ікри з білої риби[2] Ґалаґа́н — старовинна монета в 4 крейцери[2] Ґалаґа́н — місцева назва оману високого — багаторічної трав'янистої рослини
Прізвище Прізвище Ця сторінка або розділ перелічує людей із прізвищем Ґалаґан. Якщо внутрішнє посилання, що повинно вказувати на окрему особу, привело вас сюди, будь ласка, поверніться та виправте це посилання, додавши до нього особове ім'я людини.
Ґалаґа́н (мн. Ґалаґани́, дв. Ґалаґа́ни) — українське прізвище, яке значиться у Списку дворянських родів, внесених в Общий гербовник Российской империи (т. V, с. 120).
Гнат Іванович Ґалаґан (рік народження невідомий — 1748) — козацький полковник, у 1708 році зрадив гетьмана Мазепу і перейшов на сторону московської армії, 14 травня 1709 року допоміг царським військам зруйнувати Стару Січ. Семен Іванович Ґалаґан (роки народження і смерті невідомі) — миргородський наказний полковник. Григорій Гнатович Ґалаґан (1716—1777) теж був прилуцьким полковником (1739—1763), учасник походів проти турків. Іван Григорович Ґалаґан — прилуцький полковник у 1763—1764 роках. Син Г. Г. Галагана. Григорій Павлович Ґалаґан (1819—1888) — український громадський діяч, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині. Микола Михайлович Ґалаґан (1882 — р. см. невідомий.) — український громадсько-політичний діяч, публіцист, член Української Центральної ради. Павло Григорович Ґалаґан (1853—1869) — останній представник роду, на якому рід Ґалаґан вигас. Галаган Григорій Анатолійович — підполковник Служби безпеки України, кавалер ордена «За мужність».
