Лісничий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:22, 22 листопада 2017; Arkotula.if17 (обговорення • внесок)
Лісничий, -чого, м. Лѣсничій. Бувесь лісничим, а тепер нічим. Чуб. І. 271. Плаче бідне... А москалям байдуже, минули. Воно й добре, та на лихо лісничі почули. Шевч. 87.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови
Службовець лісництва, а також завідуючий ним. А дитя осталось, Плаче, бідне.., та на лихо Лісничі почули (Тарас Шевченко, I, 1951, 44); — Морфологію, анатомію рослин я буду вивчати і не забуду жодної назви, бо я хочу бути лісничим (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 287).