Мара
Мара, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з’явилась і счезла, як мара. Левиц. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. A мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Каменец. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон мара, Бог віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцюмісяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Медіа
Ілюстрація
Сучасні словники
МАРА́, и, жін. 1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. [Богомолка:] Я не тінь. Перехрестись, коли не забула хреститись: я не щезну. Я не мара (Нечуй-Левицький, II, 1956, 453); Радянського воїна обмацували руками, щоб пересвідчитися, чи це не видіння, не мара, не сон! (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 106); * Образно. Мара безземелля.., що була зникла на якийсь час, знов з'явилась і стала перед ним у грізній постаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); * У порівняннях. А мати, їх сердешна мати, Немов з хреста сьогодні знята, .. Сидить бліда, немов мара (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 67); Так-то мертвою марою Місяць круг Землі іде І віщує нам собою Той кінець, що Землю жде (Володимир Самійленко, I, 1958, 80); // Образ, що виникає уві сні; сновидіння. Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок, I, 1955, 345); Очевидячки дня зливалися з сонними марами ночі — і лякали його (Панас Мирний, I, 1954, 325). 2. розм. Міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили. Пішов я, ледве дибаю, а тут ще анахтемська мара водить почала (Олекса Стороженко, I, 1957, 113); Вона плакала та примовляла крізь сльози: де та смерть її заподілася, що не прийде до неї при лихій годині!.. Ні, заховала її від смерті якась мара (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 39); // збірн. Нечиста сила. [Кость:] А дивіться, справді якось немов сумно стало... Оце саме, мабуть, всяка мара заворушилась (Степан Васильченко, III, 1960, 176). ♦ Мара його (її, їх і т. ін.) знає де (куди і т. ін.) — те саме, що Чорт його (її, їх і т. ін.) знає де (куди і т. ін.) (див. чорт). А мара його знає, де він ся подів (Словник Грінченка); Напускати (напустити, насилати, наслати і т. ін.) мару на кого — заворожувати кого-небудь, напускати чари на когось. Шасть у хату Явдоха Зубиха, їх приятелька, конотопська відьма, що сама таку мару на них напустила і двері від них сховала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 215); Що за мара! — те саме, що Що за чорт! (див. чорт). — Що за мара! — подумав Йон, перебираючи ногами та скоса поглядаючи на дівчину, — я її перше не бачив, здасться... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231); Якої мари — те саме, що Якого чорта (див. чорт). — До коваля? Серед ночі? Якої мари? — здивувався Юрко (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 359). 3. тільки мн., рідко. Мрії. — Дев'ята година, а я сиджу та й марами бавлюся, мов закоханий! — скрикнув він (Іван Франко, VIII, 1952, 378); Він.. заплющив очі, усміхаючись на ходу. О мрії-мари!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 87).
Див. також
Примара, привид, омана, облуда, кн. видиво, рід. видиво
Іншими мовами
Ghost (sometimes known as an apparition, haunt, phantom, poltergeist, shade, specter or spectre, spirit, spook, and wraith) is the soul or spirit of a dead person or animal that can appear to the living.
Джерала та література
1.«Словарь української мови» Бориса Грінченка 2. http://sum.in.ua/s/mara 3. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0#Словник_синонімів {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
