Криця

Криця, -ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КРИ́ЦЯ, і, жін.

1. Те саме, що сталь. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка, I, 1951, 126); Молотом щосили б'є [коваль]; Він залізу міць дає, Він тверду гартує крицю (Микола Зеров, Вибр., 1966, 466); В тому вітанні голос колгоспника й сталевара, Що крицю найкращу варить, аж іскор встають стожари (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 99); * Образно. Я довго Фінського заливу Рухливу крицю споглядав (Максим Рильський, III, 1961, 255); * У порівняннях. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (Володимир Самійленко, I, 1958, 96); // Виріб із сталі. Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці (Іван Котляревський, I, 1952, 148); Догодила й йому [запоріжцеві Безвухому] криця шляхетська у лівий висок (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 57).

2. мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. Криця холола в горні, темнішала, приймала тони бакану і кіноварі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 316); За допомогою проковування з криць видаляли шлаки й одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 413).

3. розм., рідко. Те саме, що кресало. Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь (Панас Мирний, I, 1949, 333); Чумак.. набив люльку.., взяв губку та крицю, креснув — і викресав [вогню] (Україна сміється, I, 1960, 67).

Ілюстрації

Іншими мовами

англійською: steel

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 353.