Сякання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:05, 22 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Сяка́ння, -ня, с. Сморканіе.
Сучасний словник
СЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сяка́ти і сяка́тися і звуки, утворювані цією дією. Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (Коцюб., II, 1955, 176); Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Епік, Тв., 1958, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 912.
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 912.
