Вішати

Вішати, -шаю, -єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1 Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 430); І приносять [люди] із школи карту, Тихо вішають на стіні (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 169). 

50, 169). ♦ Вішати голову (носа) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію. — Не вішай голови. Візьми себе в руки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 18); — Нічого, товариші, — підбадьорював він. — Носа не вішати. Знайдемо кошти! Мусимо знайти на цю справу [експедицію]! (Олесь Донченко, II, 1956, 22); Вішати собак на кого — звалювати вину на когось; обмовляти. І кожний, кому тільки не ліньки, може ображати його, вішати на нього всіх собак, обмовляти (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 184); Хоч сокиру вішай див. сокира. Cтрачувати через повішення. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. Як мордували, розпинали І вішали (Тарас Шевченко, II, 1953, 282); Коли мене паразити візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса (Юрій Яновський, I, 1958, 309).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)