Цмолити

Цмо́лити, -лю, -лиш, гл. = Цмулити. Сим. 183.

Сучасні словники

ЦМО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що цмулити. Полилася з тихим бульканням вода в корито. Припаде до неї гарячими зі сну губами худобина, цмолить, прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є — не нап'ється (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107);Засіли [людці] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Панас Мирний, II, 1954, 155).

ЦМУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. З насолодою пити, смоктати. А чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок, VI, 1956, 326); Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 40); // Курити, смоктати (люльку, цигарку).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 242.

Ілюстрації