Сайдак
Сайдак, -ка, м. 1) = Сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Годъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Сучасні словники
Сайдак (також сагайдак, садака, саадак, сагадак, согодак) - набір кінного озброєння лучника. Складався з лука в налучьях і стріл в сагайдаку (інакше в тулі), а також чохла для сагайдака (тохтуі або тахтуі). Був поширений у тюркских народів, монголів, а також в Росії до XVII століття.
Сайдаком також назвали тільки чехол для лука (налуч, налучник).
Сайдаки часто вкрашались. У Палаті З брої зберігається шкіряний Сайдак царя Олексія Михайловича, прикрашений шиттям срібними та золотими нитками. Під сайдаком міг носитися підсайдачний ніж.
Аналогом сайдака був скіфський горит.
Ілюстрації
.jpg){kind=link}