Солотвина

Солотвина, -ни, ж. Соленое болото, солончакъ. Вх. Лем. 468.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СОЛОНЧА́К, у, чол. 1. Ґрунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток: сільськогосподарських рослин. Можна сіяти [рис] й на таких малородючих ґрунтах, як солонці і солончаки (Хлібороб України, 4, 1966, 20); Сива трава на солончаках біжить, як вода (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 316).

2. Озеро або джерело з солоною водою.

Ілюстрації