Ярувати

Ярувати, ярую, -єш, гл. Быть въ любовномъ возбужденіи. А той як коло дівчат ярує! Черк. у. В се врем’я Юпитер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.... Моє безсмертиє ярує, роскошних ласк твоїх бажа». Котл. Ен. VI. 35.

Сучасні словники

1. Бути в стані сильного гніву; лютувати.

"Потім ярує [Турн] од досади, Виводить військо із засади І гору покида, і ліс." (Іван Котляревський, I, 1952, 279).

2. Виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища).

 "Ой, ярує вітер в червоних таволгах: як зірветься — ввесь цвіт знесе! (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 20)."

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 651.

Ілюстрації

Медіа Іншими мовами Див. також Джерела та література Зовнішні посилання