Увал
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:44, 22 листопада 2017; Ivzabolotnia.if16 (обговорення • внесок)
Увал, -лу, м. Склонъ? Стоїть сонце увалом, увалом, заходить за хмару. Грин. III. 386.
Сучасні словники
УВА́Л, у, чол. Видовжена височина з пологими схилами; косогір. Над коричневими, спустошеними подихом осені донецькими увалами почало ледве помітно сіріти небо (Вадим Собко, Справа.., 1959, 302).
Ілюстрації
| x140px | x140px | x140px | x140px |
