Добих

Добих, -ху, м. Встрѣчается въ слѣдующемъ выраженіи: Він вернувся не з добихом. Онъ возвратился не добившись своего, безъ добычи. Зміев. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Те, що захоплено з боєм у ворога. Та без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішав розбіяка До добичі свої [своєї] (Степан Руданський, Тв., 1956, 76); — Як послужить доля, то сього року буде велика добич. Отаман мене не скривдить (Марко Вовчок, I, 1955, 91); * Образно. Не труд кістки проїв, а ржа: Я був добичею тюрми, Кайдани ніс, дізнався тьми (Павло Грабовський, I, 1959, 399).

2. Те, що здобуто мисливством, рибальством і т. ін.; предмет мисливства, рибальства і т. ін. За.. чверть години він устиг звалити, мабуть, з десяток качок, і я, щоб він не перевершив кількісно моєї добичі, взявся до діла (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 436); Шумливий базар — місце спродажу рибалками добичі моря й овочівниками плодів землі (Юрій Смолич, V, 1959, 8).

3. Те, що видобуто з надр землі; видобуток. — У нас на шахті дивляться не на вареники, а на добичу... На вугольок, зрозуміло? (Юрій Яновський, IV, 1959, 197)

Ілюстрації