Преподобниця

Словник Бориса Грінченка

Преподо́бниця, -ці, ж. 1) Преподобная, праведная, святая. Левиц. I. 287. 2) Красавица. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Ном. № 12546.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРЕПОДО́БНИЦЯ, і, жін., рел. Жіночий рід до преподобник. — Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 196); // ірон. Як була я молодою преподобницею, Повісила хвартушину над віконницею: Хто йде — не мине, То кивне, то моргне (Тарас Шевченко, I, 1963, 123); [Ївга:] Та що на його дивитися? За чуба його, Химко! А то що за преподобниця з ним? (Панас Мирний, V, 1955, 254). Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 540..

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube, Довідка:Завантаження та розміщення файлів)

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання