Цурпалка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Цурпалка, -ки, ж. = Цурпалок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1) Відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. || Те саме, що шматок 1). || Обламані стебла трав'янистих рослин.

2) Залишок покаліченої або ампутованої руки чи ноги. || Обрубок (хвоста). || розм. Куций хвостик

// Те саме, що шматок 1. Переборюючи течію й цурпалки льоду, я підплив до Жабі, що зовсім поринула у воду, і підхопив її під пахви... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183); // Обламані стебла трав'янистих рослин. Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу маковими цурпалками, так він захляв, що не може й ногами ходити (Українські народні казки, легенди.., 1957, 415).

// Обрубок (хвоста). Кілька разів оглянувшись, пес чвалає жебрати далі. На цурпалкові його хвоста помітне велике незадоволення (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 67); // розм. Куценький хвостик. Шугнув молодий заєць, підкидаючи задні ноги. Він безсоромно кивав чоловікові каштановим цурпалком хвоста (Михайло Стельмах, II, 1962, 298).

Ілюстрації

Original.jpg