Двічи

Двічи, двічі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ДВІЧІ, присл. 1. Два рази. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 164); Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають; В життю [житті] літа найкращії Двічі не бувають (Леся Українка, I, 1951, 12); Блиснуло двічі тут підряд, і грохнув грім (Павло Тичина, II, 1957, 57). 2. Взяти два рази (про множення); // рідко. У два рази. Я не знав, як її [квітку] звати — і від того вона двічі мені миліша (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290). ♦ Як двічі два [— чотири]; Як двічі взяти по два — дуже просто, цілком зрозуміло. Ми йдем, ми дійдем до мети. Це так, як двічі два — чотири (Володимир Сосюра, I, 1957, 413); І легко йти було, мов через луки, І ясно все, як двічі взять по два (Радянська Україна, 14.X 1959, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.

Тлумачний словник української мови

присл. 1) Два рази. 2) Взяти два рази (про множення). || рідко. У два рази.

Морфологічний запис: дві-чі

Словотворення: два →двічі

Синоніми: повторно; двократно; дворазово

Ілюстрації

Медіа

Використання слова "двічі" у сучасній музиці.

Іншими мовами

Російською мовою: дважды

Англійською мовою: twice

Німецькою мовою: zweimal

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 1, ст. 363.

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 219.