Кадило

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кадило, -ла, с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. Шевч. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонь. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. Ном. № 12967. 3) Раст. Melittis Mellissophyllum L. ЗЮЗО. І. 128. 4) — дике. Раст. Lamium maculatum. Лв. 99.


Сучасні словники

Кади́ло, кади́льниця — юдейський та християнський культовий предмет для кадіння фіміаму з особливо урочистої нагоди. Юдеї здавна спалювали жертви: жертва Авеля; у Торі Мойсею було наказано зробити у скинії особливий жертівник для поширення «священних» пахощів від речовин, які повільно тліють у спеціальному для цього пристрої; євангеліст Іоанн Богослов «бачив в Одкровенні в Небесному храмі янгола, що приймав золоту кадильницю». Куріння означало силу, що відгонить злих духів, славу й виголошення молитов до Ягве. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%BE

Ілюстрації

Зображення 300px-Kadilo_(Kremlin_Armoury).JPG

інші словники

англо-український словник кади́ло (-ла) n censer, incensory; incense; perfuming pan; flatterer, adulator; кади́льний (-на, -не) of a censer (incense); кади́льниця (-ці) f censer, censing pan. іспанцько-український словник кади́ло n incienso m

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання