Опар

Зміст

1 Словник Бориса Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Словник Бориса Грінченка

Опар, -ру, м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОПАР, у, чол., рідко і, жін., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 320); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 382); * У порівняннях. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Іван Ле, Україна, 1940, 273). 2. Місце на болоті, що ніколи не замерзас. 3. Ополонка, перев. утворена течією. Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 255).

Словник України online

о́пар – іменник чоловічого роду

Всесвітній словник української мови

Опар синоніми: ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАРдіал.Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник); Закурила земля димом та парою (І. Нечуй-Левицький); Повітря сповнялось випаруваннями зогрітої землі (О. Досвітній); За подвір’ям легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах); Понад опари розлогих млак виднілися дахи й комини.. підгірського містечка (Н. Кобринська).

ОПОЛО́НКА (незамерзлий отвір або ділянка крижаного поля водойми, вкрита водою), ПОЛО́НКА, О́ПАРдіал.Поміж більшими крижинами були ополонки, лід іще рухався (О. Ільченко); Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).

ТУМА́Н (скупчення найдрібніших крапель води або кристаликів льоду), МЛА[ІМЛА́], МРЯ́КА, МРЯКОВИНАрозм.,МРИЧдіал.,НЕҐУ́РАдіал.;ОПА́Р, ПОВОЛО́КА, ПА́МОРОКАдіал. (легенькі випари). Густий туман над озером повис (Б. Грінченко); Долини були заповнені млою (І. Франко); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (В. Сосюра); Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович); Посіріле, лахмате від мряковини небо навалилося на землю (Ірина Вільде); Як її побачить [Василь] - дивиться на неї, мов крізь непрозору мрич (А. Крушельницький); Часто неґура заставала вівці у полонині (М. Коцюбинський); З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький); Повиті прозорою поволокою, синіли вдалині високі гори (Я. Качура); Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (І. Франко).