Рахман
Рахман, -на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. І. 220. III. 29. Kolb. І. 198 — 200. 2) Нищій. Потирахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224. рахман -а, ч. 1》 Уявний праведний християнин із міфічної країни. 2》 Жебрак.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
Публічний електронний словник української мови
рахма́ни = брахма́ни — за старовинним народним повір’ям, мешканці (блаженні люди) міфічної (райської) місцевості, мерці, пізніше праведні християни; за походженням, рахмани (брахмани) — індійська каста, що живе десь на сході (тобто, за язичницькими уявленнями, у вирії, в раю); одна з легенд породила повір’я: «Коли їдять крашанки на Великдень, то лушпиння потім несуть до річки та кидають у воду. Вода понесе те лушпиння десь далеко аж до моря до рахманів; припливе воно до них на десяту п’ятницю, тоді й буде Рахманський Великдень»; перші відомості про брахманів подає «Повість временних літ». Постимо, як рахмани (приказка).