Тічок

Тічок, -чка, м. Ум. отъ тік. Вообще місто утоптанное или выравненное, напр. мѣсто собраній молодежи, мѣсто боя и пр. Шейк. Був на тім місті тічок і ноги були повибивані на піску, видно було, що тут борюкались і лежали. Павлогр. у. Поїхали вже на той тічок, де їм саме з змієм биться. Мнж. 42. Дути, подути тічо́к. Пробовать, попробовать силу въ бою. Мнж. 31.

Академічний тлумачний словник український мови (СУМ-11)

ТІЧО́К, чка, чол. 1. Зменш. до тік 1. Працювали обидва завзято. До снідання все скінчили, щоправда — лишилось іще тічок постругати (Андрій Головко, II, 1957, 244). 2. Утоптане, вирівняне місце. Тічок під нею [вишнею], як і завжди, посипаний білим піском, стіл вискреблений (Іван Сенченко, Опов., 1959, 76). ♦ Дути (подути) тічок — пробувати силу в боротьбі, в бою. «Дми ж тічок», — Загримав Змій (Іван Манжура, Тв., 1955, 176).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 150. http://sum.in.ua/s/tichok