Гад
Гад, -ду, м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) Соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах.
ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81);
// Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
ЯК ПОЗБУТИСЯ ЗМІЙ? ЗУСТРІЧ ІЗ ЗМІЄЮ. ЯК ПРАВИЛЬНО СЕБЕ ПОВОДИТИ? Список плазунів України
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах.
ГАД, а, чол.
1. Земноводна тварина або плазун. Кого гад укусив, той і глисти боїться (Номис, 1864, № 5797); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); * Образно. [Антей:] В тих квітках ховався невидимий холодний гад розпусти і зневаги (Леся Українка, III, 1952, 430); * У порівняннях. Тіні од листя й од квітія манячать під ногами, як холодні гади (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен., зневажл. Про огидну, підступну людину. Ні чума, ні атомні снаряди, Ні жало зміїне клевети, Ні продаж — ні зрадники і гади Не скорять нас, сестри і брати! (Максим Рильський, III, 1961, 81);
// Уживається як лайливе слово. Матюха довго й пильно дивився йому в обличчя, а потім одійшов крок. — У, гад! — вирвалось у нього (Андрій Головко, II, 1957, 146); — Дай рубону гада по черепу! За наклеп! За брехню! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).
