Омпно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:20, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Омпно, нар. Досадно. Мені омпно. Вх. ЗН. 43.
Зміст
Сучасні словники
О́МПНО, діал. 1. присл. Негарно, неприродно; дивовижно. Хана, затиснулася в куток і звідтіля водила омпно виваленими очима (Яків Качура, II, 1958, 378). 2. у знач. присудк. сл. Прикро, неприємно; не по собі. [Сімон:] Мені самому омпно робиться, коли подумаю, що з нас зробилося за ті три тижні! (Іван Франко, IX, 1952, 10); Так омпно їй стало (Марко Черемшина, Тв., 1960, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 695.
Ілюстрації
|
|
|
|
