Занехаювати

Занехаювати, -хаюю, -єш, сов. в. занехаяти, -хаю, -єш, гл. 1) = Занехати, занедбати. Так ти, доню, занехаяла того, що любили? Одвезли дитину да й занехаяли. Не годувала собаки, занехаяла, а він хоч і старий, а все таки поміч дає. Рудч. Ск. І. 13.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 229.

ЗАНЕХАЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАНЕХАЯТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Переставати дбати, піклуватися про кого-, що-небудь; послаблювати догляд за кимсь, чимсь, увагу до когось, чогось. — Жалко занехаять такого. Серйозний хлопець, читає все, думає. Як-небудь спроможіться ... Нехай вчиться (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 86); — Деревце, ніби та дитина — кволе й ніжне. Занехаєш — помре (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106); // Нехтувати чимось. Гей, удармо в струни знову, Заспіваймо, А лихе вороже слово Занехаймо (Максим Рильський, I, 1960, 111); Звичайно, якщо в кого є талант і він його не занехаює, в нашій країні той талант швидко помітять і всіляко підтримають (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 23); // Втрачати інтерес до роботи, навчання і т. ін. Земляк казав, що вчителі багато чекають од мене, і гріх було б мені занехаяти свою прозу (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 190); Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв справи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 154); // Виявляти байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, забувати про когось, щось. Мій Ятагане, сон мій, раю, для тебе тільки серце б'є. Я батька й матір занехаю за слово ласкаве твоє (Володимир Сосюра, I, 1957, 356). 2. Доводити що-небудь до поганого стану, до занепаду. Померло в його два дорослі сини.. Як вони повмирали, Корній не занехаяв господарства, понаймав наймитів, і хазяйство все кращало (Борис Грінченко, I, 1963, 403); Одімкнула [мати] хату, затопила грубку і давай чепурити все та прибирати. Як тут без неї занехаяли й захарастили житло дочки з батьком! (Василь Кучер, Голод, 1961, 99).

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/zanekhajuvaty