Діркуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:43, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Діркуватий, -а, -е. Имѣющій много дыръ, дырчатый, ноздреватый. НВолын. у. Дуже діркуватий хліб з сеї муки, не знати, чого воно так. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
ДІРКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що дірчастий. Господар провів нас до своєї низької темної хати, яка стояла на величезному діркуватому камені (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 29). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 307.
Ілюстрації
|
