Ватаг
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:49, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Ватаг, -га, м. 1) = Батажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30. 2) Старшій надь пастухами.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
ВА́ТА́Г, а, чол. 1. Той, хто керує ватагою; ватажок. Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (Павло Чубинський, V, 1874, 1052). 2. Старший чабан. Згадуються йому оповідання вівчарського ватага (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 259).