Серпик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:29, 20 листопада 2017; Svsolovei.if17 (обговорення • внесок)
Серпик, -ка, м. Ум. отъ серп. а, чол. Зменш.-пестл. до серп. Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 282); Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (Павло Загребельний, Диво, 1968, 475).
