Ґальонка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:01, 20 листопада 2017; Y.rudnik (обговорення • внесок)
Ґальонка, -ки, ж. 1) Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16.
Зміст
Сучасні словники
1) Парчева стрічка. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном, облямованим золотою гальонкою /Панас Мирний, II, 1954, 271 (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 23).
Словозміна:
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | гальо́нка | гальо́нки |
| Родовий | гальо́нки | гальо́нок |
| Давальний | гальо́нці | гальо́нкам |
| Знахідний | гальо́нку | гальо́нки |
| Орудний | гальо́нкою | гальо́нками |
| Місцевий | на/у гальо́нці | на/у гальо́нках |
| Кличний | гальо́нко | гальо́нки |
Ілюстрації
|
|
|
|
