Ґаляра

Ґаляра -ри, ж. 1) = галера. КС. 1882. XII. 505. 2) Судно для перевозки грузовъ. 3) Плоскодонная лодка на два весла. Вас. 157. Ум. галярка. Ми у Кременчуці переїздили на той беріг галярками. Пирят. у.

Ґаляра, -ри, ж. То же, что и таляра 2. Вх. Уг. 25.

Див. Ґалера

Сучасні словники

Човен. - Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп'ї й виводив галяру до себе в берег (Іван Ле, Вибр., 1939, 76). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 22.

Ілюстрації