Дути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:18, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дути, -дму, -дмеш, одн. в. дунути, -ну, -неш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом ото хуґа. Черном. Дунув вітер понад ставом. Шевч. 88. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. См. Дуйнути.
