Хіба

Хіба, нар. = Хиба. Хіба тоді кобили трохи? Рудч. Ск. І. 2.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Безкоштовний online-перекладач
3 Ілюстрації
4 Див. також
- 4.1 Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
- 4.2 Хиба

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХИ́БА

Недогляд, помилка і т. ін. в чому-небудь; недолік. Суд признав свою хибу, попросив пробачення, а старому цареві виніс смертну кару (Три золоті слова, 1968, 163); Багато хиб, доробку надто мало Я залишаю по своїм житті, І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (Максим Рильський, II, 1960, 275).
Негативна риса, ознака і т. ін. кого-, чого-небудь. Він мав одну хибу, що не вмів удержати язик за зубами: що чув, то розповідав кождому, кого здибав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 193); Його [прокурора] резюме, хоч сказане з незаперечним талантом і великою виразністю, мало одну велику хибу, — було задовге (Іван Франко, VI, 1951, 277); Товщина твору є сумнівна цінність, швидше — хиба (Степан Васильченко, IV, 1960, 55).
діал. Фізична вада, дефект. Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений(Василь Стефаник, I, 1949, 62); Заявляла [мати] всім з радістю, що почувається вже краще. Дарма що голосу не в силі була добути з грудей. То, думалось їй, в горлі хиба лежала. Піддасться операції й поверне давній свій голос (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 143);

// Несправність. В мурі щілина була, що зробилась вона ще іздавна, Ще відтоді, як стіна будувалася в домі уперше. Хиби маленької з давніх-давен ще ніхто не примітив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 321). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 51.

Фразеологічний словник української мови

не шту́ка. Не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука,— каже той,— Шити ми зуміємо (В. Самійленко); Не штука книжку видати ..— треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І. Огієнко); Кинути роботу — не штука. Та цього тільки й чекають підприємці,— до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (П. Колесник). невели́ка шту́ка. Я вже наломився до їх бесіди. Невелика це штука, отже, привикнути треба (Л. Мартович). хіба́ шту́ка. Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич). ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній (кімнаті) золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде). хіба́ (ж) (чи) (тобі́ (йому́, їй і т. ін.)) повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? (Дід Юхим (до Ганни):) А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. (Ганна:) Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський); — А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк). хіба́ (ті́льки) па́льці обли́же, ірон. Нічого не дістанеться або дуже мало дістанеться чого-небудь комусь. — Нехай буде шість відер (горілки), бо як лиш три, то багачі вперед розхапають, а бідний хіба пальці оближе (Л. Мартович). хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того (лише́) моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя (Чіпки) та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, коли горбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). (горба́того) і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похит язи́к не відпаде́ кому, у кого і без додатка, фам. Хто-небудь цілком може попросити, сказати про кого-, що-небудь, бо ніщо не загрожує йому і нічого не трапиться з ним. — Язик не відпаде, як замовиш слово про мене,— сказав хлопець (З усн. мови). хіба́ язи́к одпаде́. — Не діждуть (Чумаки), щоб я їх просив.— Так для мене ж, Миколо. Хіба тобі язик одпаде, як і попросиш раз у житті! — не вгавав Павло (В. Кучер).

Тлумачний словник української мови

част., пит. Уживається як допоміжний підсил. засіб у пит. реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. || Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості у протилежній відповіді. || Уживається як еквівалент пит. речення, що виражає сумнів, здивування або недовіру.
част. видільна, перев. зі сл. що, тільки, крім, лише, вже. Уживається для вирізнення, обмеження чогось єдино можливого за даних обставин (з відтінком модальності або допустовості).
спол. умовно-протиставний. Уживається в значенні, близькому до спол. якщо тільки не, якщо не, для вираження протиставлення з умовним відтінком. || Уживається для вираження умови з відтінком обмеження; близький за знач. до спол. якщо тільки.
част. модальна. Уживається для вираження припущення, вагання з якогось приводу.
спол. допустово-обмежувальний. Уживається в значенні, близькому до спол. крім того що, не враховуючи того що, може бути тільки для вираження обмеження, вирізнення з допустовим відтінком.
спол. протиставний, рідко. Уживається для протиставлення членів речення або речень з обмежувально-модальним відтінком; близький за знач. до спол. а.
част. емоційно-експресивна, зі сл. такий. Уживається для вираження захоплення чим-небудь.