Думно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:17, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Думно, нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.