Доїдати

Доїдати, -даю, -єш, сов. в. доїсти, -їм, -їси, -їсть, -їмо, -їсте, -їдять, гл. 1) Доѣдать, доѣсть. 2) Ѣсть въ достаточномъ количествѣ, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Чуб. V. 928. Як не доїси, то й святого продаси. Ном. № 9803. На ж тобі, милий, вечеру з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. Чуб. III. 127. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Каменец. у. Мені Найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Котл. Ен. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлонці сиділа. Свад. п. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло. Свад. п.

Сучасні словники

ДОЇДАТИ, аю, аєш, недок., ДОЇСТИ, їм, їси, док.

1. перех. Закінчувати їсти; їсти все, до кінця. Вже третій кавун доїдали (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 122); Солдати доїдали останні шматки сушеної яловичини (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 39); Хліба нестало: доїли останню скибочку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 90); Доївши м'ясо, Мухамедов витер масні пальці об поли (Олесь Донченко, I, 1956, 137); * Образно. В нього й справді був вигляд тяжкохворого, якого вже доїдала якась невигойна хвороба (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 296).

2. неперех. Їсти знову, до повного вдоволення. — Оце тобі, мій-наймитку, Вечеря з обідом, Як не стане та кислого борщу, То доїдай хлібом! (Українські народні думи.., 1955, 284).

3. неперех., діал. Досаждати, докучати. Згадала вона всі тисячні способи, котрими йому доїдала (Іван Франко, VIII, 1952, 304); Він так доїв дома кождому, що батько хотівуже його вбити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143). ♦ Доїдати (доїсти) до живих печінок (до живого) див. живий.

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}