Дударик

Словник Грінченка

Дударик, -ка, м. Ум. отъ дударь.

Сучасні словники

ДУДА́РИК, а, чол. Змеяш.-пестл. до дудар 1, 2. Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив'яленої, а які з клена (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 188); Ми маленькі Дударики. В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 22).

Ілюстрації

• 
• 

Медіа

.

Додаткові джерела

Відмінювання слова "дударик" https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, С. 453.

2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 431.

3. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B4%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA