Жужмом
Жужмом, нар. Скомкавши. Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Черк. у. Переносно: безпорядочно. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЖУЖМОМ, присл. У згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини). Гусари й дами пороздягались і накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 148); Він почав підгортати під своє тіло жужмом одежу (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 299);
Без усякої системи, купою, одно на друге (на другому). Кине [Олександра] в хаті все жужмом, а сама чимчикує до корчми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 68); Пішов [Стоян] у куток двору, де жужмом було звалено різний залізний брухт (Вітчизна, 7, 1948, 68); Все разом, великою кількістю. Коли деякі монголи надто наближалися до їх [тухольських] становищ, зараз скрипіла машина і жужмом летіло каміння на нещасних (Іван Франко, VI, 1951, 128); Та й під унію простий український люд не йшов жужмом, — чим ближче до Москви, тим менше уніатів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 482); * Образно. Нервове піднесення жужмом збило думки і відганяло сон (Юрій Смолич, I, 1958, 77).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 546.
