Підвір’я

Підвір’я, -р’я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір’ю. Мил. 42. Колись і на моїм підвір’ї буде болото. Ном. № 4885.

Сучасні словники

Словник української мови

Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло хати, дому і т. ін.; двір. Ходить він по підвір’ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір (Коцюб., І, 1955, 301); В хмурих думах він підходить до просторого подвір’я Омеляна Шмалія, огородженого дощаним.. парканом (Стельмах, І, 1962, 111).

Ілюстрації

•