Осінній

Осінній, -я, -є. Осенній. Прийде ніч осінняя, ні з ким говорити. Чуб. V. 872.

Сучасні словники

ОСІ́ННІЙ, я, є. 1. Прикм. до осінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Нечуй-Левицький, II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 42); // Який буває восени; власт. осені. Зійшло сонце осіннєє, Вітри зашуміли. Лани наші колгоспнії Житом зеленіли (Українські народні думи.., 1955, 451); Надворі стояла осіння негода: дощ та грязюка, грязюка та дощ (Панас Мирний, III, 1954, 386); Осінив небо нудьгувало понад бульваром (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); // перен. Пізній, запізнілий. І мов крик бойовий, обізветься в речах безнадійне і марне бажання, і тріумфом остатнім заблисне в очах розпачливе осіннє кохання (Леся Українка, I, 1951, 224). 2. Який носять восени (про одяг і т. ін.). Модний осінній капелюшок.. невиразно прикрашував і без того вродливу головку (Гнат Хоткевич, I, 1960, 36); Вона була в осінньому пальті поверх кошлатого лижного костюма (Олесь Гончар, IV, 1960, 58).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 765.