Підкова
Підко́ва, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. Підківка, підківонька, підківочка.
Сучасні словники
Словник української мови (1970-1980)
Підкова — пристосування для захисту кінських копит від зношування. Підкови виготовляють зазвичай із металу, найчастіше зі сталі, й прибивають до копит цвяхами.Символ підкови зустрічається здавна. Досить часто її зображення зустрічається у побуті та ритуальних зображеннях. Від віку люди вважають підкову символом успіху. Проте ніхто точно не знає, чому саме кінський атрибут вибраний талісманом.
Можливо підкова, стала символом щастя, заможності і успіху саме завдяки своєму поєднанню з конем, який міг бути у заможного, багатого господаря.
