Нишпорка

Ни́шпорка, -ки, об. 1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія. Годі нишпоркою ходити на довідки до нас. 2) ж. Шареніе, исканіе. Піти по нишпорках. Начать выискивать, шарить. 1. Місце, в якому можна сховати щось або сховатися; схованка. Обходила всі глухі кутки, обнишпорила всі нишпорки — нема [Івася], як у воду впав! (Панас Мирний, I, 1954, 252); І от як уже нічого й бити стало, як уже обшарили вони всі куточки й нишпорки, — став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: — Ой не попадайся мені більше..! (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70).

Піти (ходити) по нишпорках — почати старанно щось вишукувати. Блаженко сам пішов по нишпорках. Він натикався на багато дивовижних чудових речей (Олесь Гончар, III, 1959, 145).

Про людину, яка надмірно цікавиться всім, потай слідкує за ким-небудь. — Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 238); [Стефан:] Ехе-хе! (Ходить по камері, нудьгуючи). У вас як тут — оті нишпорки (киває на двері) дуже слідкують за вами? (Степан Васильченко, III, 1960, 298).

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}