Дубити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:14, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дубити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. Сніп. 18. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Шух. І. 152. Дубить, выдѣлывать кожу. Вх. Лем. 412.