Разити

Рази́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348.

Сучасні словники

РАЗИТИ, ражу, разиш, недок., перех. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців].. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Іван Франко, VI, 1951, 80); Наливайко відчув надійну праву руку й, перехилившись у сідлі, без промаху разив ошелешених жовнірів (Іван Ле, Наливайко, 1957, 312); Меч, вкладений у руки Котовського, разив поганців направо й наліво (Олександр Довженко, III, 1960, 179); // перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці. Письменник [П. Мирний] разить капіталізм майже в кожному своєму творі (Вісник АН УРСР, 5, 1949, 13); Юрій Мельничук своїм пером разив паліїв війни — заокеанських агресорів, вів вогонь проти підлих запроданців — буржуазних націоналістів, зривав машкару з католицьких мракобісів (Літературна Україна, 7.V 1965, 4). 2. діал. Вражати, (див. вражати 1). Шелест шовків, мірний стук соток кроків, грім музики з галереї, блиск ламп.. і сотень молодих очей — усе це тепер разило його, непокоїло й мучило (Іван Франко, VI, 1951, 243); Я доволі завчасу почула, що моя врода симпатична, та що я можу вважатись «доброю партією».. Пізніше ставало це мені прикро й важко, а часом просто разило й ображало (Ольга Кобилянська, II, 1956, 322). 3. діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло). Лагідне зеленковате [зеленкувате] світло вдарило Іванові в очі, але не разило їх зовсім (Іван Франко, III, 1950, 137).

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 439. -http://sum.in.ua/s/razyty

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації