Анцияш
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:41, 19 листопада 2017; Aystulen.if17 (обговорення • внесок)
Анция́ш, -ша, м. = Анцихрист. Бодай тя анціяш побіл! Вх. Уг. 245.
Сучасні словники
АНТИ́ХРИСТ, діал. АНЦИ́ХРИСТ, а, чол. 1. У християнській релігії — противник Христа, який нібито з'явиться перед кінцем світу. Розказує [дяк], яке то лихо людям буде, як народиться анцихрист (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239).
2. розм., заст. Уживається як лайливе слово. — Ой-ой! А в мене ж мужики, то анафеми, злодії, антихристи!.. — бідкався о. Артемій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 52); — Втік [Семен] анахтема, втік антихрист, а мене оце в тюрму запроторив, — плакав старий Коструб (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 175).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 51.
