Вагота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:32, 19 листопада 2017; Dszhuravlova.if17 (обговорення • внесок)
Вагота, -ти, ж. 1) Важкість. Ваготу набірати. АД. І. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56. 2) Вагітність. Сестра у ваготі ходить. Кіев. г. 3) 'перен. Важкі переживання, хвилювання.' "О. Нестор задихався, уривав слова, упадав під ваготою страшної новини" (Іван Франко, VII, 1951, 116); "Сиджу.., така вагота душить" (Юрій Яновський, I, 1958, 283).
Джерела та література
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)
