Талярок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:30, 19 листопада 2017; Kihilova.if17 (обговорення • внесок)
Талярок, -рка, таляронько, -ка, таляро́чок, -чка, м. Ум. отъ таляр.
Сучасні словники
ТА́ЛЯР, а, чол. Старовинна срібна монета, що була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії та ін., а також на Україні. У туркені у кишені Таляри, дукати (Тарас Шевченко, I, 1951, 200); Давали Надаремне сто талярів За ведмежу пишну шкуру! (Леся Українка, IV, 1954, 138); Максим Кривоніс уніс до хати торбу з грішми і сказав: — Тут тобі, пане Трохиме, і арабські цехіни, .. биті таляри й червінці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 157).
ТАЛЯР велика срібна монета масою бл. 28 г, спочатку дорівнювала вартості золотого дуката; карбована наприкінці XV ст., з XVI ст. - основний тип монети у міжнародній торгівлі; іспанський т. дав назву американському доларові.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
t(h)aler(англ.)
